Рослини

На цій сторінці зібрані рослини лісу. Плауни Красиві давні рослини, збереглися в небагатьох районах Полісся, Карпат і Лісостепу. Ростуть у заболочених лісах і на болотах. Всі плауни — багаторічні трав’янисті рослини. Вони мають довге сланке й розгалужене стебло. Кінці пагонів здіймаються на висоту до 5—25 см. Пагони густо вкриті голчастими листками, схожими на хвоїнки. Розмножуються плауни спорами.

Рослини

Папороті В Україні відомо більше 50 видів папоротеподібних рослин, які ростуть у різних зонах. Звичні для нас папороті являють собою досить крупні трав’янисті багаторічники. Більшість із них — тіньовитривалі вологолюбні рослини, які ростуть під лісовим пологом. У папоротей не буває ні квітів, ні насіння. Розселяються вони з допомогою спор.

Медунка лікарська

Медунка лікарська Поширена в дубовограбових лісах Карпат і Лісостепу. Інколи зустрічається і подекуди в степу. Висота рослини в межах 15—35 см. Листя м’яке, опушене, витримує весняні заморозки. Медунка цвіте рано навесні, коли комах-запилювачів небагато. Тому її яскраво-рожеві квіти після запилювання змінюють колір на синій. Це дає змогу комахам запилювати її квіти, не гаючи часу на вже «оброблені».

Плющ

Плющ Зустрічається в букових лісах Західної України. В Криму характерний для гірських лісів і Південного берега, окрім степових ділянок. Вічнозелена багаторічна рослина. Квіти плюща дрібні й непоказні, зібрані в зонтик. Плодики синьо-чорні. Їх охоче скльовують птахи, що сприяє розселенню рослини.

Конвалія

Конвалія травнева Широко розповсюджена по всій Україні. Росте в лісах різного типу. Багаторічна тіньовитривала трав’яниста рослина. Цвіте у травні. Білі квіти з чудовим ароматом роблять цю рослину неповторною! Плід — ягода червоного кольору. Розмножується конвалія зрідка насінням, а частіше — вегетативно, з допомогою довгих кореневищ, які за сприятливих умов можуть досягати 10—12 см. Рослина отруйна, особливо її ягоди!

Ряст

Ряст Кілька видів цього ранньовесняного трав’янистого багаторічника дуже поширені в лісах країни. Ряст Геллера має світло-фіолетові квітки, а Маршалла — пурпурові, рожеві чи білі. Висота 20—30 см. Цвітіння та ріст спостерігаються лише навесні, а з настанням літа квіти й пагони відмирають, як і в інших ранньовесняних рослин

Венерині черевички

Венерині черевички Ця дивовижна орхідея лише зрідка зустрічається в Поліссі, Карпатах і Гірському Криму. В Лісостепу зустрічається в Правобережній Україні. Частіше росте в дубових та букових лісах, іноді — в соснових та змішаних. Трав’янистий багаторічник висотою до 50 см. Цвісти починає тільки у віці 15—17 років! Квіти запилюються мухами й жуками. При дозріванні утворюється величезна кількість крихітних насінинок, які можуть прорости тільки за наявності особливого виду гриба.

Проліски

Проліски Широко розповсюджені в дубових лісах. У Лісостепу Лівобережної України є домінуючими серед ранньоквітучих рослин. Починають рости та цвісти навесні, одразу після танення снігу, витримують заморозки. Після цвітіння у плодікоробочці утворюється насіння з м’ясистими придатками. Ці «гостинці» дуже люблять мурахи, які сприяють розсіюванню насіння пролісків. Влітку надземна частина рослини відмирає Кірказон звичайний Поширений у лісах Лісостепу, Закарпаття та Криму. В Степу росте тільки в тінистих лісах річкових долин. Кірказон — багаторічна трав’яниста рослина. Висота пагонів не перевищує 1 м. Листя має дуже красиву форму. Квіти, які також мають досить незвичну форму, запилюються комахами.

Молодило паросткове

Молодило паросткове Звичайна рослина сухих і світлих соснових лісів. Вічнозелений морозостійкий багатолітник. Утворює розетки діаметром до 10 см. На великих розетках виростають довгі пагони, що несуть на собі дочірні рослинки. Розселенню молодила допомагають… соснові шишки. Від раптового удару шишки дочірні розетки відриваються й відкоуються вбік. Потім у них відростає коріння, й молодило виявляється надійно прикріпленим. Так воно й розселяється

Чорниця

Чорниця Розповсюджена в лісах Полісся та Карпат. Місцями зустрічається і в Лісостепових зонах Правобережної України. Невеличкий чагарник висотою 15—40 см. Її ягоди чорного кольору служать улюбленими ласощами для багатьох птахів і звірів. Це важливе літнє харчування для глухарів, борсуків, оленів та інших тварин.

Копитняк Європейський

Копитняк Європейський Звичайна рослина листяних лісів України. Росте в затінених ділянках лісу. Це одна з небагатьох вічнозелених трав’янистих рослин наших лісів. Влітку рослина перебуває в стані спокою. Лише ближче до осені починають рости нові лиски. Вони перезимовують під снігом і навесні радують своєю зеленню. Цвіте рано навесні. Квіти маленькі та непоказні, мають дуже своєрідний перцевий аромат. Насіння дозріває на початку літа.

Купина лікарська

Купина лікарська Кілька видів купини ростуть у широколистих, рідше — у змішаних лісах Полісся, Карпат, Лісостепу та Гірського Криму. Найбільш поширена купина пахуча, або лікарська. Багаторічна трав’яниста кореневищна рослина висотою 30—100 см. Є близькою родичкою конвалії. Належить до числа найбільш витончених та гарних лісових рослин. Цвіте на початку літа. Плід — ягода

Анемона

Анемона Ці гарні квіти ростуть у лісах різного типу. Для дібров Правобережного Лісостепу характерна анемона дібровна, а для східних регіонів — анемона жовтецева та анемона лісова. Це багаторічні кореневищні трави, висота яких невелика — вона рідко перевищує 20 см. Цвітуть у квітні — на початку травня. Квітки крупні, діаметром до 3—5 см. Плід — густо опушений горішок.

Ожина

Ожина Росте в лісах та по берегах річок Полісся, Карпат, Лісостепу та Гірського Криму. По річкових долинах проникає і в Степ. Любить родючі ґрунти. Ожина є родичкою малини. Відрізняється сизо-чорними ягодами. Місцями на узліссях утворює непрохідні колючі зарості. Плоди мають приємний смак, ними охоче ласують усі лісові мешканці. У ХХ столітті введена в культуру. Бруслина карликова Дуже рідкісна рослина, що збереглася лише в небагатьох місцях Західної України та Криму. Зустрічається переважно в грабових та грабоводубових лісах в більшості природних зон України. Релікт третинного періоду (збереглася з дольодовикових часів у незмінному вигляді). Вічнозелений низькорослий сланкий чагарник. Досягає 1 м заввишки. Розмноження частіше вегетативно — паростками, що утворюються на повзучих стеблах. Плодоносить восени, плоди яскраво-оранжевого кольору.

Собачий зуб

Еритроній собачий зуб Зустрічається в передгірних лісах Західної України. Багаторічна цибулинна рослина. Досягає 20 см заввишки. Дуже красива — справжня окраса лісових галявин! Цвіте в березні-квітні. Квітки одиночні, рожевувато- фіолетові. Розмножується насінням і цибулинами.

Хвощ польовий Хвощ польовий, хвощ полевой . Рослина з бурувато-чорним кореневищем, часто з кулястими бульбочками. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, членисті, нероз-галужені, закінчуються яйцевидно-циліндричними колосками, з’являються рано навесні. Піхви листків глечиковидноздуті, з 8—12 чорно-бурими зубцями. Вегетативні пагони яскраво-зелені, з 6—12 ребрами, прості або розгалужені, з багатогранними, спрямованими косо вгору гілочками. Верхівки стебел без гілочок. Піхви листків вузькодзвони-ковидні, зісподу світло-зелені, зверху з темно-бурими трикутно-ланцетними облямованими зубцями. Зубці піхов (їх 4—5) на бічних гілочках відігнуті. Росте по всій території Україні як бур’ян на полях, луках, лісових розсадниках, лісосіках. Багаторічна рослина 15—40 см заввишки. Спороносить у березні — квітні. Добре розмножується вегетативно (відрізками кореневища та бульбочками). Рослина лікарська, фарбувальна, отруйна. Використовують у науковій та народній медицині. Хвощ лучний Рослина із спороносними вегетативними пагонами, які розвиваються майже одночасно. Спороносні — буруваті або жовтуваті, прості, з великими (15 мм завдовжки) піхвами, що закінчуються 10—15 світло-коричневими перетинчастими гострими зубцями. Після спороношення стебла зеленіють, утворюючи гілочки. Безплідні пагони сизо-зелені, з 8—20 шорсткими ребрами і нерозгалуженими 3-гранними бічними гілочками. Піхви їх циліндрично-лійковидні, з гострими бурими зубцями. Росте в мішаних, рідше — листяних лісах, на луках, серед чагарників, звичайно у лісовій і лісостеповій зонах. Багаторічна рослина ЗО— 50 см заввишки. Спороносить у квітні — травні; добре розмножується вегетативно. Рослина фарбувальна. Хвощ лісовий Рослина з тонким темно-бурим розгалуженим кореневищем. Утворює спороносні і вегетативні пагони, які розвиваються навесні одночасно, але різко відрізняються між собою. Спороносні— червонувато-бурі, нерозгалужені, з гладенькими ребрами. Спороносні колоски (10— 40 мм завдовжки) доегастояйцевидмі або майже циліндричні. Піхви (до 25 мм завдовжки) віддалені одна від одної; зісподу — зелені, зверху — рудувато-бурі, дзвониковидні, 2—6-лопатеві, зубці.Їх зростаються по 2—3. У вузлах спороносних пагонів після дозрівання спор розвиваються кільця довгих розгалужених горизонтальних або відігнутих униз гілок. Гілки яскраво-зелені, розміщені більш-менш в одній площині. Вегетативні пагони зелені, на верхівці часто пониклі, з 10— 18 ребрами. Піхви вегетативних пагонів циліндрично бокалозидні; зубці піхов незрослі, відхилені назовні. Росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях, серед чагарників. Звичайно по всій території України. Багаторічна, тіньовитривала рослина 10— 15 см заввишки. Спороносить у квітні — травні. Рослина лікарська, фарбувальна. Хвощ зимовий Висока рослина з тонким повзучим кореневищем. Стебло (до 6 мм завтовшки) тверде, жорстке, матово-зелене, з 8—30 горбочку-ватими ребрами, закінчується гострокінцевим колоском. Зимуюче стебло з широкою центральною порожниною. Піхви (15 мм завдовжки) циліндричні, притиснуті до стебла, з 14—20 зубцями; зубці біля основи чорні, витягнуті в ланцетно-шиловидне темно-буре шкірясте вістря, яке рано опадає. Спороносні і вегетативні стебла завжди однакові. Росте у листяних і мішаних лісах, на узліссях і галявинах. Звичайно майже по всій території України. Багаторічна тіньовитривала рослина 50— 125 см заввишки. Спороносить у липні — серпні. Хвощ річковий Кореневище тонке темно-буре. Стебло прямостояче, просте, рідше кільчасторозгалужене, сірувато-зелене борозенчасте, з 9—30 гладенькими ребрами і широкою центральною порожниною. Спороносний колосок довгастояйцевидний, тупий. Піхви (10—12 мм завдовжки) циліндричні, притиснуті до стебла, зелені, блискучі, верхні — дзвониковидні. Зубців піхов 9—20, вони трикутно-шиловидні або шиловидно-ланцетні, бурувато-чорні, по краю з вузенькою білуватою оторочкою. Росте у вільшняках, на заболочених луках, на берегах річок, озер. Звичайно по всій території України. Багаторічна рослина 30—150 см заввишки. Спороносить у травні — липні.

Підсніжник білий

Підсніжник білосніжний Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 8-15 сантиметрів.Яйцеподібна цибулина {діаметром 1-2 см) має буру оболонку. Два сизих листки лінійні.пласкі. Стебло під час цвітіння удвічі довше за листок. Квітка одна, повисла У неї три зовнішні білі пелюстки та три внутрішні — значно коротші, з виїмками та зеленою цяткою по краю. Цвіте у березні — квітні.Плодоносить у травні, а потім зникає і більшу частину свого життя перебуває в ґрунті — у вигляді цибулини .Розвиток розпочинається восени І триває під снігом усю зиму. Розмножуєшся цибулинами та насінням. ВІН З-ПІД СНІГУ ВИГЛЯДАЄ, ВЕСНУ ПЕРШИМ ЗУСТРІЧАЄ Як довго цього року лежить сніг ! А вже так хочеться весни. Ходімо до лісу! Може, побачимо ознаки довгоочікуваної весни? Що це? 3-під снігової ковдри виглядають ніжні головки під сніжників. Як вони стомилися! Як натрудилися! Бо ж непросто пробитися крізь товщу снігу таким тендітним квіточкам! Хоч і є вних для цього цікаве пристосування. Молоді листочки, між якими заховалася квіточка, згортаються а трубочку так, що на верхівці в них утворюється неначе гостроверхий списик. Цей списик проходить крізь грунт, торішне листя і сніг. Тільки-но рослина пробилася на поверхню, квітка здіймається над лисичками. А відцвіте квітка, листочки почнуть видовжуватися й розростатися. Набиратиметься підсніжник сили, щоб визрівало а плодах-коробочках його дорогоцінне насіння, з якого виростуть молоді підсніжники. проте цих красивих рослин стало обмаль у лісах. Адже бездумно нищать їх люди- Рвуть квіти, несуть з лісу оберемками, продають букетики, які згодом викидають. Сумно. Коли ж замисляться люди й припинять нищити окрасу лісу — не зриватимуть підсніжників? Надія лише на тебе, друже!

Вовчі ягоди

Вовчі ягоди Пахучі вічнозелений кущ заввишки 10—ЗО сантиметрів.Мав сіро-коричневу кору і прямостоячі або трохи зігнуті гілки. Листки лопатоподібної форми, невеликі (близько 15 мм завдовжки),шкірясті. Цвіте рослина у травні — липні. У квітки чотири темно-рожеві,часом світло-рожеві або навіть білі пелюстки. Вони зібрані в пучечки, ніби головки ,на кінцях стебель. Плоди визрівають у липні — серпні. Розмножується насіння,яке розповсюджуюти пташки,аборозростання кущів. Цей вид рослин цікавий тим,що є реліктом — живим залишком та свідком давньої дольодовикової епохи,pовесником вимерлих мамонтів! РОСЛИНА ІЗ ЗАСТЕРЕЖНОЮ НАЗВОЮ Вовчі ягоди пахучі — декоративний кущ кущ.Навесні він вкривається пучками прегарних рожевих квіток, над якими кружляють бджоли, збираючи нектар. Цікаво, що у серпні — вересні кущ часто зацвітає вдруге, якщо влітку було похолодання і рослина “переплутала” пори року. Квітки мають приємний аромат, проте він може спричинити в людини запаморочення й отруєння Зазвичай рослини з неїстівними плодами в народі називають «вовчими» Але назвають вовчі ягоди є науковою.Ці рослини, на жаль, дуже отруйні. Особливо небезпечні в них плоди — жовто-бурі ягоди, привабливі на вигляд .Вони так і просять, щоб їх скуштували.Та навіть кілька ягідок становлять небезпеку доя життя людини. А от пташки залюбки ласують ягодами кістянками,і отрута їм не шкодить Ніколи не їжте ягід, яких не знаєш! Доволі часто трапляється в лісах особливо небезпечний вид вовчих ягід — вовче лико За легендою, назва рослини виникла так. Якось у лісі зібралася велика рада тварин, аби обрати собі назви.Але вовк запізнився.Розлютившись. що на нього не зачекали, він почав пазурами здирати лико з найближчого куща. Здогадалися,з якого? Духи важливо, щоб у природі збереглися ці неповторно красиві рослини!

Лілія лісова

Лілія лісова Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 50—150 сантиметрів. Її велика цибулина міститься у ґрунті. Прямостояче стебло зелене, іноді з червонуватими цяточками, знизу і під суцвіттям безлисте. Листки видовжені. Ароматні квітки повислі, на довгих квітконіжках, зібрані в негусту китицю. Вони ясно-пурпурові з фіолетовими цяточками. Цвіте рослина у червні — липні. Плодоносить у серпні. Плід шестигранна коробочка з гострими ребрами. Розмножується насінням і цибулинами. Цінний для науки вид, бо є єдиним представником роду, що трапляється в дикому стані у природі. Має багато декоративних форм. ЧОМУ ЗНИКАЮТЬ ЛІСОВІ КРАСУНІ? Росте в лісах красуня-царівна із золотими кучерями — лілія лісова. Під час плодоношення стебло лілії стає схожим на старовинний канделябр*, бо плодикоробочки піднімаються вгору, а з них, як ядра з гармати, розлітається насіння. Легенда розповідає, що лілія виросла із серця воїна, який поліг у бою за батьківщину. З того часу квітка є символом хоробрості та стійкості. Наукова латинська назва квітки — лілія мартагон — у перекладі означає лілія з планети Марс. А Марс у римській міфології вважався богом війни та покровителем воїнів. Народні назви квітки — маслянка, масляночка — вказують на те, що лілія — їстівна рослина. Колись народи, які населяли Сибір, їли її цибулини вареними, печеними або сирими. Якути висушували цибулини, перемелювали на борошно і пекли з нього хліб. В Україні лілію назвали лісовою, бо росло її в наших лісах дуже багато. У давні часи цибулини згодовували коровам, щоб молоко було жирнішим. Декоративні лілії вирощували ще за дві тисячі років до нової доби. У Стародавньому Римі вважали, що після троянди немає квітки прекраснішої, ніж лілія. Росте лілія надзвичайно повільно. Якщо вона розвивається з насінини, то вперше зацвітає аж на сімнадцятому році життя! Про лісову лілію можна сказати, що її… «з’їли». Як прикро це чути про таку красуню!

Зозулині черевички справжні

Зозулині черевички Справжні — багаторічна трав’яниста рослина заввишки 25—35 сантиметрів. Кореневище товсте. Стебло прямостояче. Листки великі, овальні, рівномірно розміщуються на стеблі. Цвіте у травні — червні. Плодоносить у серпні — вересні. Розмножується насінням і кореневищем. Насіння зав’язується не щороку, а лише за сухої теплої погоди. Цикл розвитку — від насінини до насінини — триває щонайменше 15 років. Якщо розмножена відбувається вегетативно — кореневищем, то рослина зацвітає на другий-третій рік. Зозулині черевички справжні є реліктом. ЯКІ ГАРНІ В ЗОЗУЛІ ЧЕРЕВИЧКИ! Придивись уважно до квіток цієї рослини. Вони й справді схожі на чудернацькі черевички. А чому рослину назвали зозулиними черевичками, розповідається у легенді. Дуже вже дошкуляла зозуля всім пташкам у лісі. То в одне гніздо підкине свої яйця, то в інше. Зібралося все птаство разом і вигнало її з лісу. Полетіла зозуля в поле, а саму в ліс так і тягне. Вирішила вона тоді всіх перехитрувати: так до лісу дістатися, щоб ніхто її слідів не побачив. А для цього надумала пташка знайти собі черевички. Довго шукала. Нарешті, на узліссі натрапила на рослину, що їй черевички подарувала. Так у зозулі з’явилися черевички, а в рослини — назва. Зозулині черевички належать до орхідей, найвишуканіших рослин у світі. Ростуть пишні орхідеї переважно в далеких тропічних лісах. Наші зозульки скромніші, але й їх вирощують як декоративні рослини. Зозулині черевички — отруйна рослина. Геологи давно помітили, що зозулині черевички можуть підказати місце, де знаходяться поклади корисних копалин. На жаль, люди бездумно зривають цю вишукану рослину для букетів. Зозулині черевички — перша рослина України, яка потрапила до Міжнародної Червоної книги. Любка дволиста Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 20—60 сантиметрів. Підземні органи — бульби — майже кулясті, цілісні. Стебло біля основи має два великих овальних листки. Суцвіття — нещільний видовжений колос. Численні квітки великі, білі, запашні. Цвіте у червні — липні. Плодоносить у серпні — вересні. Характеризується значною плодючістю (близько 2000 насінин на одну рослину). Розмножується переважно насінням. Для проростання необхідні відповідні умови. Проросток розвивається протягом двох—чотирьох років, а вперше рослина зацвітає на одинадцятому році життя. Запилюється нічними метеликами. СКРОМНА ЛІСОВА ОРХІДЕЯ Чудові диво-квіти орхідеї вперше побачили в Європі 1731 року. їх привезли зі спекотних і вологих тропічних лісів Південної Америки. Красуні-чужинки назавжди полонили своєю красою серця людей. У тропічних орхідей великі, різноманітної форми та забарвлення квітки. Часом їх запилюють не комахи, а птахи колібрі. Зростають орхідеї і в Україні. Вони дрібніші й скромніші, ніж тропічні. Але які милі! Струмить від них ніжний медвяний аромат. Тому й називають їх нічними фіалками, нічницями, лісовими німфами, а найчастіше —любками. Придивись до стрункого високого стебельця рослини. На нього ніби сіла зграйка зеленкувато-білих химерних метеликів. Така у любки квіткова китиця. І симетричне листя у неї гарне. В Україні розповідають легенду про те, як рослина любка врятувала від вірної смерті козаків, що тікали з турецького полону. Ніби подарувала дівчина-красуня тим козакам намисто з прозорих бульбочок любки, аби вони голод втамували й сили відновили. Виявляється, ця рослина має лікувальні властивості, її використовують у народній медицині. Не лише гарна рослина любка, а й корисна. Тихо й безповоротно зникають любки з нашої землі. Бережи їх, не дай зникнути назавжди!

Півонія тонколиста

Півонія тонколиста Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 20—50 см, з бульбовидним коренем. Листки вузенькі, дуже розчленовані, ниткоподібні. Квітка (діаметром близько 8 см) складається з восьми—десяти пелюсток. Вона яскрава, темночервона, блискуча. Цвіте півонія наприкінці квітня на початку травня. Плоди визрівають у червні — серпні. Плід — листянка, густо вкрита опушенням. Розмножується переважно насінням. Рослина має отруйні властивості. Півонія тонколиста — одна з найкрасивіших рослин степу. її чисельність швидко скорочується. У природі півонія тонколиста росте лише на причорноморських територіях, тому її називають ендеміком. ОКРАСА ВЕСНЯНОГО СТЕПУ У перші травневі дні розкриває свої яскраво-пурпурові квітки півонія тонколиста. Українська назва півонія походить від наукової — пеонія. За легендою, Пеоном звали учня грецького бога лікування Ескулапа. Проте трапилося так, що учень перевершив свого вчителя в умінні виліковувати безнадійно хворих. Йому навіть удалося вилікувати Плутона, бога підземного царства, від тяжких ран, яких завдав йому могутній Геракл. За ліки Пеон мав рослину, що йому подарувала мати бога Сонця — Аполлона. А тим часом учитель Пеона Ескулап згоряв від заздрощів, тому і наказав умертвити молодого лікаря. Та вдячний Плутон не дав Пеону загинути, перетворивши юнака на пишну квітку. Здавна півонія славилася чаклунськими властивостями. Вважали, що злі духи зникають з тих місць, де росте півонія. Від чорного ворона, символа чаклунства, походить її слов’янська назва воронець. Півонія має безліч прегарних культурних родичів. А розпочали її культивувати понад півтори тисячі років тому в Китаї, де цю рослину дуже шанують. На жаль, у природі півонії тонколистої залишилося мало. Якщо пощастить тобі побачити дику степову красуню-півонію, помилуйся нею, але не зривай!

Ковили

Ковили Багаторічні трав’янисті рослини. Утворюють щільні дернини з численними стеблами завдовжки 40—70 сантиметрів. Коренева система в них могутня, розгалужена, нагадує довгу бороду. Листки щетиноподібні, згорнуті так, щоб затримувати вологу, якої в сухих степах не вистачає. Квітки непримітні, складаються з квіткових лусочок. Нижня квіткова лусочка має довгий колінчастий пірчастий остюк. Саме ці сріблясті остюки роблять ковилу такою помітною у степах та відіграють значну роль в її розповсюдженні. Цвітуть у квітні — червні. Плодоносять у червні — серпні. Розмножуються насінням. У Червону книгу України занесено 25 видів ковили.