Природне зрідження лісу

Природне зрідження лісу

Однією з особливостей лісу, його відміною від саду чи парку є здатність природно зріджуватись, тобто протягом життя деревостану зменшувати чисельність рослин до оптимальної. Ця здатність лісу до самозрідження е одним з проявів закону природного добору в природі. Процес природне зрідження лісу сягає великих масштабів. Він пояснюється, по-перше, різними спадковими властивостями, що визначають природну мінливість рослин, а по-друге,—різницею в умовах середовища (різні освітлення й обігрівання, мікрорельєф, вологість і склад грунту тощо).
Від моменту появи сходів деревних рослин до на-стан.ия їх зрілого віку в деровостані відмирає до 90— 95% дерев.
Розглянемо це явище на прикладі соснового лісу. Після порубки лісу на ділянці 1 га з’являється велика кількість сходів, яка досягає 100—200 і більше тисяч одно-дворічних сосонок. Через 10—20 років їх залишається лише 5—10, рідко 15—20 тисяч, хоч дерс-востан такий густий, що в нього буває важко ввійти. Через наступні 10—20 років на цій же площі залишиться лише 3—5 тисяч сосен, проте й такий ліс здається густим. Коли сосни досягнуть 50—60-річного віку, на тій самій площі і’х буде вже 1,5—2 тисячі дерев. У 70—80-річному деревостанї дерев ще менше — 800—900, а в 100—120 років —лише 400—500. Якби цей деревостан досяг віку 150—200 років, то в ньому залишилося б не більше 100—200 дерев. Слід відзначити, що е будь-якому віці деревостан не здається зрідженим, навпаки, він справляє враження нормального, густого лісу.
Щоб з’ясувати причину цього явища — природного зрідження лісу, Г. Ф. Морозов у 1902 р. провів експеримент. Він відібрав певну кількість насіння сосни І висіяв в чистий кварцовий пісок. Усі насінини були однакового розміру ії однакової ваги. Коли з’явилися сходи, то жодний з них не був схожий на іншого, всі мали різні розміри: одні досить великі, інші—середнього розміру, а багато — зовсім малі.
Справа в тому, що насінини мають різні спадкові ознаки, різну силу росту і дають сходи різної величини і різної стійкості проти несприятливого впливу зовнішніх умов. Ця різна стійкість може бути пов’язана з відмінами ц розмірах сходів, а може й не збігатися з цим. Індивідуальні спадкові особливості у сходів з часом різко проявляються під впливом різних умов середовища, внаслідок чого одні рослшш виживають, інші гинуть.
Згодом, коли молоді дерева досягають 5—10-рїчного віку й змикаються кронами й кореневими системами, розпочинається конкуренція між ними за світло, вологу, поживні речовини. Внаслідок цього сильніші виживають, слабіші гинуть, особливо, якщо вони потрапили в гірші умови. Іноді буває, що й сильні за своєю природою дерева старіють і гинуть під дією несприятливих умов середовища, а слабіші виживають у сприятливих умовах. Але за інших однакових умов більше шансів вижити мають дерева з кращими спадковими ознаками.
Природне зрідження деревостапів залежно від породи й умов середовища відбувається по-різному. Деревоста-нн з світлолюбних порід —осики, берези, модрини, сосни, дуба зріджуються швидко й стають відносно рідкими. Деревостани тіневитривалих порід —ялини, ялиці, бука зріджуються повільно і залишаються густішими. Це видно з порівняння кількості дереи цих порід віком 40—50 років у розрахунку на 1 га: модрина—1000, береза— 1250, дуб — 1500, осика — 1550, сосна — 1750, ялина — 3250, ялиця — 5000.
Ця різниця пояснюється неоднаковою швидкістю росту і різною потребою різних порід у життєвому просторі. Проте, якщо підрахувати кількість дерев па 1 га не в одному й тому ж віці, а в віці пайспльнішого росту (наприклад, у берези, осики — 10—15 років, у дуба, соски, ялини, ялиці —в 40—50 років), то вона буде приблизно однаковою.
Протягом життя лісу деревостани природно зріджуються з неоднаковою інтенсивністю. Спочатку, коли дерева молоді й менш стійкі проти несприятливих умов середовища і в боротьбі за життєвий простір, зрідження дере-востану йде няйінтенсивнше. Згодом, у міру дозрівання дерев, цей процес уповільнюється й під кінець життя згасає.
На різних грунтах, у різному кліматі природне зрідження лісу відбувається по-різному. На гірших грунтах і в гірших кліматичних умовах молоді деревостани на одиницю площі мають більше дерев, але в процесі старіння вони зріджуються швидше, ніж у кращих умовах. Це пояснюється тим, що в кращих умовах дерева мають більший запас життєвих ресурсів.
Отже, інтенсивність природного зрідження дерево-станів залежить від породи дерев і умов середовища — грунту й клімату.