Лісові пожежі

Лісові пожежі

Лісові пожежі дуже небезпечні. Вони пошкоджують або повністю знищують ліс разом з підліском і ґрунтовим покривом на великих площах. Поряд з деревиною пожежі знищують місця поселень лісових тварин. Бонн негативно впливають на відновлення лісу та продуктивність нових насаджень.
Лісові пожежі здебільшого виникають у хвойних лісах, особливо влітку. Однією з головних причин їх є ї недбале поводження людей з вогнем у лісі: залишення непогашених вогнищ, недокурків, сірників, тліючих мисливських пижів та ІІІ. Лісові пожежі можуть виникнути в від Іскри паровозів та інших установок, що діють у лісі, від блискавок і самозаймання органічної речовини. І понад 80% пожеж — результат необережного поводу женпя з вогнем у лісі. Отже, дбайливе ставлення людей до лісу може звести появу пожеж до мінімуму. У лісах України виникають пожежі найчастіше навесні (у квітні—травні), до появи трави, а також у вересні — жовтні, після підсихання трав’яного покриву. Ліси займаються і горять також залежно від метрологічних умов, від типу лісу, віку, повноти насадження та рельєфу місцевості. Менше горять листяні ліси, більше — хвойні на дуже сухи.х І сухих грунтах. Впливає також ґрунтовий покрив. Трав’яна рослинність загоряється і призводить до пожежі лише після тривалої посухи. Поширення вогню в лісі залежить також від вологості о 1 підстилки.
У лісовій практиці встановлено таку класифікацію
І- І лісових пожеж: низові, або наземні; верхові, або веришинні; підземні, або грунтові; стовбурні та пенькові. При низових пожежах горить живий і мертвий ґрунтовий покрив. Чим більша захаращеність і чим товщий о покрив підстилки, тим більша пожежа і вище полум’я. Іа Вогонь поширюється в напрямі вітру з швидкістю 1 — р. 5 км за годину. У безвітряну погоду низова пожежа просувається повільно, а проти вітру зовсім не поширюється.
Верхова пожежа відрізняється від низової тим, що горить не лише ґрунтовий покрив, а й крони дерев, кі Пожежа може бути стійка І швидка за поширенням. При стійкій поверхневій пожежі горить підстилка, крони деросувається за вітром з швидкістю 5—8 км за годину.
При швидкій верховій пожежі від палаючих крон утворюється суцільний вогневий вал. Полум’я просувається по верхівках дерев у напрямі вітру з1 швидкістю 8—25 км за годину. В цей час горить і ґрунтовий покрив.
При підземній, або ґрунтовій, пожежі горить торф’яний шар грунту і сухого перегною. Разом з торфом горить і коріння дерев. Полум’я місцями проникає ііа поверхню. Висота полум’я залежить від величини мертвого покриву та торф’яного шару.
Пожежа поширюється повільно, досягає кількох сот метрів за добу, набуваючи різної форми.
Під час стовбурних та пенькових пожеж, крім підстилки, горять стовбури дерев і пеньки. В лісах СРСР поширеніші низові пожежі. Найбільших збитків завдають стійкі лісові пожежі, коли згоряє весь запас деревини. Лісові пожежі тривають кілька днів, а іноді й кілька тижнів.
Зміна швидкості поширення пожежі пов’язана з норою року, доби, відносною вологістю повітря, видом і вологістю горючого матеріалу, станом підстилки, типом лісу і швидкістю вітру. Найстійкіші насадження у віці стиглості. Особливо великої шкоди пожежі завдають молодим насадженням.
Проти лісових пожеж застосовують запобіжні заходи, встановлюють дозорно-сторожову службу і, нарешті, безпосередньо борються з ними.
Особливо велике значення для лісового господарства мають запобіжні протипожежні заходи.
Закладаючи лісові культури, передбачають і враховують їх пожежостійкість, чергують пожежостійкі і небезпечні типи насаджень. У лісостанах своєчасно провадять рубки догляду та очищення насаджень від захаращеності. Місця всіх видів рубок негайно очищають від усіх порубочних залишків. Навколо лісогосподарських будівель та складських приміщень, уздовж ліній зв’язку s електропередач та доріг у лісі створюють захисні розривні протипожежні смуги. Особливо важливі протипожежні рови та розривні смуги вздовж залізниць, де здебільшого можуть виникати пожежі.
Важливим запобіжним заходом є також протипожежна пропаганда серед населення; лекції, бесіди, гас