ОТРУЙНІ ГРИБИ

Грибів у лісі дуже багато, та далеко не всі з них треба класти у кошик. Між шапинковими грибами є малокорисні щодо поживності гриби, їх називають просто поганками. Але є гриби, які, потрапивши в їжу, можуть викликати серйозне отруєння, яке часто закінчу­ється смертю.

Основною причиною отруєння гриба­ми є те, що люди часто не вміють роз­різняти, де їстівний, а де отруйний гриб, не знаючи грибів, легковажно і неуважно збирають їх. Правда, іноді страх, що грибами можна отруїтися, призводить до того, що чимало їстів­них грибів засихають незібрані. Однак досвідчені, обізнані з дарами лісу люди легко розпізнають їх, збирають і за­готовляють гриби як смачний і пожив­ний харч.

Але навіть добре знайомими гриба­ми можна отруїтися, якщо ви, напри­клад, захопитесь збиранням дуже ве­ликих, а отже майже завжди старих, грибів, чи недобре переварите або пе­ресмажите їх, чи довго будете зберіга­ти. У їстівних грибах багато білків та жирів, за що вони так цінуються як харчовий продукт. Але грибні білкові речовини та жири дуже нестійкі. Вони легко розпадаються, а під час розкладу утворюють птомаїни — отруйні речо-вини, близькі до трупної трутизни. Тому-то зібрані в лісі гриби треба, не відкладаючи, готувати в їжу, а куплені на базарі використовувати з великою застережністю.
Цілком їстівні, однак несвіжі й старі гриби, що починають розкладатися, як і гниле м’ясо чи риба, надзвичайно шкідливі. Пам’ятайте — гриби належать до продуктів, що швидко псуються. Якщо гриби не розібрати, а покинути на кілька годин купкою в кошику, вони — особливо зібрані в мокру, дощову погоду — паряться, розм’якають і швидко стають непридатними.
За науковими даними, на Україні налічують понад 70 видів отруйних грибів, але особливо небезпечних трохи більше десятка. Сюди належать бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, плютеї, ентоломи.
В родині трубчастих смертельно отруйних грибів не зафіксовано. Багато отруйних грибів буває дуже зовні схожих на їстівні, тому, неуважно збираючи чи не знаючи, які бувають отруйні гриби, можна легко помилитися і назбирати отруйних. А одним отруйним грибом може отруїтися кілька чоловік. Тож давайте розглянемо їх і навчимося визначати і точно розпізнавати отруйний гриб. Це хоч нелегка, але дуже потрібна наука для грибнка-новачка.

Мухомор гадючий, бліда поганка

Мухомор гадючий, бліда поганка білий або зелений мухомор . Зустрічається у широколистяних лісах середньої смуги України. Добре відомий він і в лісах України.
Дивишся в лісі на цей гриб з блідо-жовтуватою чи зеленуватою шапинкою на стрункій білій ніжці, з вузеньким білим пасочком, і здається, що перед тобою звичайнісінька сироїжка .
Лише муаровий блідо-плямистий малюнок на ніжці та обгортка біля її основи змушують нас насторожитись. Ще в дуже молодому віці бліда поганка загорнута в суцільне біле покривало, яке згодом ростучий гриб розриває. Нижня частина покривала залишається біля основи ніжки у вигляді чарочки (вольви), а на шапинці з покривала нічого не залишається. Шапинка на початку випукла, згодом — пласка, 4— 10 сантиметрів у діаметрі, блідуватого, зеленуватого чи жовтуватого кольору, іноді з блідо-оливковнм відтінком і в центрі трошки темніша. У молодого гриба пластинки закриті білою плівкою (власним покривалом), яка потім залишається на ніжці у вигляді білого, звисаючого широкого кільця. Пластинки густі, не закріплені, білі, забарвлення не міняють. Ніжка біла, завдовжки 8—12 сантиметрів, у діаметрі 1—2 сантиметри, тонша від шапинки, з кільцем, а біля основи з білою вольвою (чохлом). М’якуш білий, під ніжкою шапинки іноді зеленуватий. Росте блі-дадоганка з липня по вересень.
Бліда поганка- смертельно отруйний гриб. Для отруєння досить невеликого шматочка, однієї третини гриба. Особливо швидко отруюються нею маленькі діти. Зловісна слава блідої поганки як смертельно отруйного гриба відома здавна. З часів Давнього Риму дійшла до нас легенда про те, що блідою поганкою отруїли римського імператора Клавдія. Імператору так сподобалась ніжна на смак поганка, що він одразу видав указ, щоб до столу йому подавали тільки цей гриб. Та невдовзі Клавдій помер від отруєння. Ознаки отруєння виявляються пізно— через 12 годин і більше після того, як з’їсти поганку. Болить і паморочиться голова, порушується нормальний зір, людина нервує. Водночас дуже болить у животі, починається блювота і понос. Розширюється печінка, з’являється жовтизна тіла. Смерть настає через 3—4 дні. При частковому отруєнні людина одужує повільно — через кілька тижнів, а то й місяців
Основна отрута блідої поганки — фаллоїдин. Він зберігає свою дію навіть після 20 хвилин варіння при температурі 100°С, при цьому у воді не розчиняється, залишаючись у грибних тканинах. Активність фаллоїдин значно послаблюється під дією лугів. Лікувати людину, що отруїлася блідою поганкою, дуже складно, бо поки з’являться ознаки отруєння, трутизна встигає вже проникнути в кров хворого, і видали ги її звідти неможливо. Буває корисно в таких випадках застосовувати солоні і масляні клізми, доцільно дати рицинової олії.
Треба також підтримувати діяльність нервової системи кофеїном чи іншими відповідними засобами.

Червоний мухомор

Червоний мухомор
Червоний мухомор добре відомий кожному..
Що й казати, красивий гриб . Шапинка червона з білими цяточками, її здалеку видно. Буваючи в березняках або мішаних лісах, мимоволі милуєшся яскравими мухоморами. Вони дуже вирізняються своїм виглядом, тому й не сплутаєш їх, ні з якими іншими грибами.
Хоч і красивий мухомор, але отруйний, небезпечний, його отрута діє майже миттєво. Не випадково в народі мухомор прозвали лиходієм у багрянці. Навіть загадки про нього складено: «Виглядом спокушає, а м’ясом
отруює». «Усіх манить, а його стороною обходять».
Яскрава шапинка мухомора, як правило, дорослих не дуже підманить — всі знають, що отруйний. Діти ж іноді спокушаються цим розмальованим грибом. А навіть маленький шматочок червоного мухомора в їжі смертельно небезпечний, особливо, як уже говорилося, для дітей^ Шапинка червоного мухомора спочатку куляста, потім на-півкуляста і нарешті майже пласко-розпрямлена, яскраво-червона, оранжева або жовта, 5—20 сантиметрів у діаметрі, на краях іноді рубчаста, з білими або слабко-жовтуватими, неправильної округлої форми пластівцями, які залишаються від суцільного покривала, а за сильних дощів можуть зникати. Пластинки білі, не закріплені, з віком трошки жовтіють. Ніжка циліндрична, внизу роздута, біла, завдовжки 10—12 сантиметрів, у діаметрі
1,5—3 сантиметри. На верхній частині ніжки біле широке, звисаюче кільце, що утворюється внаслідок розриву плівки, коли розгортається шапинка і росте ніжка. Як розвивається мухомор і утворюється кільце та вольва, показано на мал. 13. М’якуш білий, під шкірочкою шапинки жовтуватий або червонуватий, без запаху.
Червоний мухомор дуже поширений гриб, росте в хвойних, мішаних та березових лісах з липня по жовтень. Із сосною, ялиною та березою утворює мікоризу. У ньому є такі отруйні речовини: мікоатропін, алкалоїд мускарин. Ознаки отруєння з’являються невдовзі після споживання мухомора, через пів або дві години. Починає нудити, виникає блювота, понос, болить у животі, але не так сильно, як під час отруєння блідою поганкою. Крім цих ознак, може посилитися виділення поту, іноді слини, сльозяться очі. Тоді починає паморочитися в голові, затуманюється свідомість, людина марить. Хворий почуває себе наче сп’янілий; це триває кілька годин, після чого хворий засинає, а прокинувшись через деякий час, почувається краще. Цілком здоровою людина стає через два-три дні. Смерть від отруєння мухомора буває рідко і лише в тих випадках, коли з’їли багато грибів. Помирають малі діти і люди, в яких ослаблений організм (від старості, хвороби серця, нирок). Запідозривши отруєння червоним мухомором, насамперед треба очистити шлунково-кишковий тракт від отрути. Щоб заспокоїти і підтримати діяльність серця, хворому дають бромистий калій.
Мухомор червоний зустрічається часто великими гуртами в багатьох областях України.
Знаючи, який шкідливий червоний мухомор, так і хочеться зняти його пишну голову палицею чи пошпурити ногою. Та це неосмислене, нерозумне бажання, ба навіть шкідливе. Цей гриб вбирає в себе всі не корисні людям соки, отруйні шкідливі речовини, тим самим оздоровлює навколишнє середовище.
Відомо, що в природі існує певний взаємозв’язок між усіма явищами, рослинами й тваринами. Виходячи з цього, червоний мухомор для чогось та потрібен. В «Неделе» № 35 за 1966 рік писалось, щоб люди не збивали ногами непотрібні їм чи навіть шкідливі для них мухомори, а залишали їх лосям. Лось лікується ними від гельмінтів (черви, що паразитують в різних органах і тканинах людини, тварин і рослин і викликають захворювання — гельмінтози).
Наукою встановлено, що грибоко-рінь червоних мухоморів живить вологою й азотом коріння берези, ялини, сосни, модрини. Помічено, що там, де є багато мухоморів, ліс росте швидше і краще. За останні роки вчені доводять, що отруйні якості червоного мухомора значно перебільшені. Є навіть думки, що він цілком їстівний і ніжний на смак, треба його тільки відповідним способом приготувати.
Не знаю, чи варто ризикувати, йдучи за цими новими твердженнями, коли в наших лісах і без червоного мухомора їстівних грибів вистачає. Однак він ціниться як лікувальна рослина.В давнину мухомор був відомий у народній медицині як лікувальний засіб проти опухання залоз, туберкульозу, проти захворювання нервової системи. Найчастіше мухомор використовують для знищення мух (того ж і називають його мухомором), блощиць та інших комах. Розтирались ним і хворі на ревматизм.
Там, де росте червоний мухомор, недалеко мають бути і його їстівні супутники — білий гриб чи підберезнику Що отруйних грибів також належать мухомори: пантерний і пурпуровий. У них є ті ж отруйні речовини, що й у червоному мухоморі (мускарин, міко-атропін і мушина отрута). Ознаки отруєння, протікання хвороби та лікування її такі ж, як і при отруєнні червоним мухомором. Пантерний і пурпуровий мухомори на вигляд і забарвлення відрізняються від червоного мухомора.

Мухомор пантерний

Мухомор пантерний
Шапинка випукла, з віком стає пласкішою, м’ясиста, крихка, трохи слизиста в дощову погоду, сіро-коричнева, сірувато-оливкова або коричнево-жовтувата, трохи темніша в центрі, вкрита численними дрібними білими лускітками (залишки від суцільного покривала). Краї шапинки здаються смугастими від пластинок, що розташовані знизу шапинки. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, густі, заокруглені до країв шапинки, білого кольору. Ніжка гладенька, цупка, зате порожня, в основі бульбовидна, роздута, з прирослою вольвою білого кольору. На ніжці також є широке, смугасте кільце. Росте в соснових, листяних і мішаних лісах з липня по жовтень.
Поширений у Житомирській, Закарпатській, Київській, Полтавській, Тернопільській,Херсонській,Черкаській,та Чернігівській областях.

Ентолома сіра

Ентолома сіра
Шапинка 4—10 сантиметрів у діаметрі, опукла з горбиками, потім угнута, а згодом лійкоподібна, з хвилясто-погнутими тонкими краями, І гладенька. На колір шапинка жовтаво-сіра або сріблясто-сіра, коли стає більше вологи — вона темніє, підсиха- 1 ючи — трохи світлішає. Пластинки під! шапинкою рожеві, плавно переходять у ніжку. М’якуш свіжий, має запах борошна, а коли підсихає, пахне неприємно. Росте сіра отруйна ентолома в дубових та букових лісах у південній частині Лісової зони і на Кавказі. Переважно в серпні — вересні. Найчастіше зустрічається в Прикарпатті, на Поліссі і в Лісостеповій зоні.

Мухомор пурпуровий

Мухомор пурпуровий
Шапинка спочатку дзвіночком, потім розгорнута, коричнева пурпуровим відтінком, темніша в центрі, волога чи суха і шовковиста в суху погоду, гладенька, без лускіток іноді на ній є рідкі великі білуваті пластівці. Пластинки прирослі, густо, білого кольору. Ніжка тонка, порожниста, біла, з сірувато-ліловим відтінком, внизу бульбовидне потовщення, оточене по краю вольвою угорі дуже тонке кільце, біле, жовтувате, згодом темніє і залишається у вигляді чорно-бурої плівк Росте у хвойних лісах з липня г листопад в багатьох областях України. Особливо поширений у Поліссі Прикарпатті.

Чортів гриб

Чортів гриб
Здавна вважається отруйним грибом, тому й має таку страшну назву. Та досі смертельних отруєнь чортовим грибом наука не знає. У нього своєрідний неприємний запах. Останні наукові дані говорять, що цей гриб можна споживати вареним без будь-якої шкоди для організму. Водиться він на Закавказзі та в Закарпатті.

Павутинник оранжево-червоний

Павутинник оранжево-червоний
Міцний пластинчастий гриб. Шапинка діаметром від 3 до 8 см, тупоконусоподібна з тупим горбком у центрі і опущеними тріщинкуватими краями, оранжево-руда, цеглово-коричнева, в центрі темніша. Ніжка заввишки від 3 до 9 см, завтовшки від 0,4 до 1,5 см, донизу трохи звужується і переходить в коренеподібний виріст, золотаво-жовта, донизу рудо-коричнева. М’якуш в шапинці червонувато-корйчневий, в ніжці — жовтий. Без особливого смаку, пахне редькою”. Пластинки рідкі, оранжеві, червонувато-руді. Дуже поширений на Західному Поліссі, в листяних і хвойних лісах. Росте у вересні — жовтні.
Примітка: розчин соди фарбує шапинку і ніжку павутиника оранжево-червоного в чорний колір.